Фрагмент из книги О.Я. Ющенко «Прозріння»

УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО

Моя рідна Україна
Не лиш явір та калина,
Ще й висока тополина,
Пісня й казка чудодійна.
Україно, моя нене,
І Шевченка вічна мово,
Повне сили і натхненне,
В серці виношене слово.
Слово наше з України
В світ безмежний мрійно лине,
Слово нашого народу,
Що не має переводу,
Як і ріднім нашім роду:
Променисте, мелодійне,
І пружинисте, і рвійне.
Мова шле вітання мовам,
Бо для всіх вона сестрою,
Краєм плекана дніпровим,
Не стихає над горою,
Де незборного поета
В цвіті свіжому могила.
Наша пісня вічнокрила –
То душі народу злети.
Хлібодарниця моя ти,
У красі барвистій, повній,
В пахощах ромену, м’яти,
І любистку та півоній,
Україно, рідний краю,
Цвіт душею твій вбираю.
Татку мій і люба нене,
Буду я завжди кохати
Слово те благословенне,
Що не кида нашу хату.
Слову тому ви навчили,
А воно в світах єдине,
Що дарує віру, сили,
Рідне СЛОВО УКРАЇННЕ.


ПЕРЕМАГАЙ І ТОРЖЕСТВУЙ, КОХАННЯ

Перемагай і торжествуй, кохання,
Коли всевладний час твій настає,
Благословенне будь сердець єднання,
Благословенне будь ім’я твоє.

В цьому святім буремному пориві,
Без вороття, на віки вічні згинь
Ганебне плазування, око хтиве,
Рабів співіснування і рабинь.


БІЛЯ ПОГАСЛОГО ВОГНИЩА

Лишилась на землі вогненна рана
І вечір густо паленим пропах.
Лист явора – то вже легенький прах, –
Краса згоріла, зникла первозданна.
Лишився попіл. Сип його на рану
Душі своєї, що відчула жах.
Кричати хочеться в далекий простір...
Хтось б’є у бубон – наче в душу б’є.
Тут вогнище було. Як все це просто...
Чому ж так серце проквиля моє?..